Тюрма на Лонцького

У суботу, 29 грудня, о 12 .00 біля пам’ятного хреста на подвір’ї Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» відбудеться панахида за жертвами тоталітарних режимів, приурочена до роковин ув’язнення отця Омеляна Ковча. На панахиду, яка відбудеться під проводом єпископа Львівської архиєпархії владики Венедикта (Алексійчука), прибудуть громадські діячі та представники Львівської обласної і міської влади. Хресна дорога блаженного священномученика Омеляна Ковча розпочалася із арешту й ув’язнення у сумнозвісній тюрмі на Лонцького у Львові, де за нацистської окупації, розташовувалася слідча в’язниця гестапо. Священика греко-католицької церкви Омеляна Ковча, який сам будучи батьком 6 дітей, намагався рятувати євреїв від знищення, хрестячи їх та видаючи їм метрики,...

...

Колектив Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» та Центру досліджень визвольного руху висловлюють співчуття у зв'язку із смертю полковника УПА Василя Левковича його дружині Ярославі, рідним, близьким, побратимам по зброї, усім, хто мав за честь знати світлої пам'яті Василя Левковича. Окремі співчуття адресуємо нашому колезі та другу Данилу Саламіну, онукові полковника. Кавалер Золотого хреста бойової заслуги 2-го класу полковник Василь Левкович помер сьогодні, 13 грудня 2012 року о 5 годині ранку, у віці 92 років. Левкович народився 6 лютого 1920 року в селі Старий Люблінець Любачівського повіту. 1939 року розпочав свою понад півстолітню боротьбу за свободу України в Організації українських націоналістів. З...

На світанку 13 грудня відійшов у вічність на 92-му році життя полковник УПА, кавалер Золотого хреста бойової заслуги 2-го класу Василь Левкович. Левкович був останнім із живих командирів УПА такого рангу. Прощання: субота 15 грудня  початок о 12:00 Храм Святих Верховних Апостолів Петра і Павла УГКЦ  (Львів, вул. Театральна, 11, Костел Єзуїтів) Полковник Василь Левкович (6.02.1920 — 13.12.2012) — один із 32 нагороджених військовою нагородою Української повстанської армії Золотим хрестом бойової заслуги 2-го класу. Від часу вступу в УПА у березні 1943 року пройшов шлях від чотового до командира Воєнної округи «Буг», у лютому 1946 року отримав високе звання майора Повстанської армії. А наприкінці того...

Світове українство має допомагати становленню таких демократичних інституцій як Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів „Тюрма на Лонцького”, адже він нагадує світові про неприпустимість повторення злочинів минулого – переконані закордонні українці. 4-5 грудня Національний музей “Тюрма на Лонцького” відвідали, зокрема, Генеральний секретар Світового конгресу українців Стефан Романів, виконавчий директор Ліги українців Канади Борис Потапенко  та Олесь Стрільчук - голова Українського Конґресового Комітету Америки (УККА) відділ Ілиной, член дирекції Українсько-Американської Фундації Воля. Нагадаємо, в жовтні цього року Директор музею Руслан Забілий читав публічні лекції в університетах Оттави, Торонто, Альберти, Манітобу, Саскачевану (Канада) та у Гарвардському університеті (США). І на його запрошення в грудні...

Сьогодні, 6 грудня, письменниці, науковому досліднику, громадському діячеві, публіцисту, в’язневі радянських таборів Ірині Калинець мало б виповнитися 72 роки. В цей день, щоб вшанувати її пам’ять, у Львові, в музеї історії релігії, відкрили виставку «Ірина Калинець. На вічну пам’ять». На невеликій виставці присвяченій Ірині Калинець зібрано світлини з сімейного архіву письменниці, та її твори. «Коли готувалася ця виставка, і я приходила додому до Ігоря Калинця, переглядала фотографії, зрозуміла, що все, що є вдома в пана Ігоря – документи, книги, фотографії, картини – це може бути в майбутньому матеріалом для дуже великої виставки. Тому що через особу Ірини Калинець ми можемо показати...

"Мне доверили сокровенное. Четыре пластиковых упаковки, каждая величиной с фалангу пальца человека, я должен был пронести в ампуле прямой кишки на личное свидание с родителями. Посколько о дне свидания я знал приблизительно, все четыре упаковки я должен был носить в заду постоянно...". Семен Глузман в останні дні листопада презентував в Києві свою нову книгу - "Рисунки по памяти, или воспоминания отсидента". На початку 70-х Глузман був звичайним київським лікарем-психіатром. Спокійно працював, жив, радів дружині, злився на черги в магазинах. Доки не почав дізнаватися про те, що в психлікарні потрапляють абсолютно здорові люди. Захотів розібратися. Почав з генерала Петра Григоренка. Григоренко Сміливий вояк багато...

Український народ не сприймав радянську владу своєю, попри те, що вона представляла себе народною, борцем за права і свобод «трудящих»: селян та робітників... «Коли якась влада, якийсь уряд починають дуже драстично відбирати в людей їхні права, люди мають право боронитися.» Блаженніший Любомир (Гузар) Український народ не сприймав радянську владу своєю, попри те, що вона представляла себе народною, борцем за права і свобод «трудящих»: селян та робітників. Але після багатьох років війни українські селяни - переважаюча частина українського суспільства, повіривши у гасла та у політику НЕП (Нова економічна політика), склали зброю та повернулися до мирного життя. Чи усвідомлювали вони, що за ідеологією комунізму селянство трактувалося як пролетаріат нижчого...

Стівен Гарпер, Прем'єр-міністр Канади, у зверненні з нагоди 79 роковин Голодомору закликав всіх канадців вшанувати пам'ять мільйонів вбитих варварським комуністичним режимом Сталіна. Він підкреслив, що цим актом геноциду прагнули притіснити українську національну свідомість. Про це йдеться у зверненні, оприлюдненому на офіційному сайті Прем'єр-міністра Канади Statement by the Prime Minister of Canada on the 79th anniversary of the Holodomor “Цієї суботи я запрошую всіх канадців вшанувати пам'ять мільйонів чоловіків, жінок і дітей – в основному, йдеться про українців, але також про казахів та росіян, – які загинули під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років, вчиненого варварським комуністичним режимом Йосипа Сталіна”. говорить очільник Канадського уряду....

Дезінформація, кримінальне переслідування, замовні матеріали, піар-турне та знищення доказів — неповний арсенал радянської пропаганди, котра повинна була сховати голод від світу. Навіть більше — слід було заставити «не бачити» геноцид українців. Що з цього вийшло — читайте в цій статті.  Інформаційна блокада була важливим інструментом реалізації геноциду. З її утриманням усередині СРСР не було жодних проблем: тут уже давно не було навіть натяку на свободу слова, засоби масової інформації перетворилися виключно в інструмент пропаганди. Натомість існувала загроза, що про голод напишуть закордонні медіа. Проникнення за кордон інформації про масову голодну смерть людей було небезпечним для Радянського Союзу з кількох міркувань. По-перше, така інформація...